Профессионализм и компетентность
Генетична експертиза як доказ батьківства та чи можна обійтися без неї.
Судово-генетична експертиза призначається судом з метою формування доказової бази, в тому числі у справах про визнання, оспорювання батьківства. І хоча відповідно до цивільно-процесуального законодавства жоден із доказів не має для суду наперед встановленої сили – погодьтесь, що результат судово-генетичної експертизи є більш переконливим, ніж, наприклад, показання свідків.
Крім того, Цивільний процесуальний кодекс України встановлює наслідки відмови від проведення експертизи, призначеної судом. Кожна особа вправі відмовитися від проходження експертизи, але тоді – залежно від того в ролі якої сторони вона виступає у справі і наслідків, які потягне за собою той чи інший результат експертизи – відмова від проходження експертизи може бути визнана судом як встановлений факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмова у визнанні його встановлення.
Результат генетичної експертизи є надзвичайно важливим доказом. Але при оспорювані батьківства суд може прийняти рішення, відмінне від її результатів. Наведу приклад з судової практики. Чоловік оспорює в суді своє батьківство, судом було призначено генетичну експертизу, яка показала, що чоловік і справді не є біологічним батьком дитини. Та не зважаючи на результат експертизи, суд відмовляє у задоволенні позову про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини. Коли таке можливо? Справа в тому, що якщо на момент реєстрації народження дитини чоловік напевне знав, що не є її біологічним батьком але виявив бажання чи не заперечував проти того щоб саме він був записаний в графі «батько», то він втрачає право в майбутньому оспорювати своє батьківство посилаючись на результати судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства («Kalacheva v. Russia», заява № 3451/05, § 34, рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року).
В більшості випадків, спори щодо батьківства виникають в площині: дитина-батько. Та трапляються випадки, коли жінка, яка народила дитину теж змушена вдаватися до проведення генетичної експертизи з метою можливості здійснення своїх материнських прав. Ось реальний приклад – жінка народила дитину вдома, на обліку в лікарні у зв’язку з вагітністю та пологами не перебувала, народження дитини не афішувала – подія набула розголосу після того як жінка була змушена викликати швидку через високу температуру у дитини. Для того, щоб зареєструвати народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану необхідне медичне свідоцтво встановленого зразка, а якщо дитина народжена поза закладом охорони здоров’я – то ще й висновок лікарської комісії про підтвердження факту народження жінкою дитини. По причині того, що від моменту народження дитини і до моменту виявлення цього факту минуло більше ніж два тижні – лікарська комісія встановила, що жінка має ознаки такої, яка народжувала але не змогла підтвердити факт народження саме цієї дитини. Єдиним виходом довести своє материнство – стало проведення генетичної експертизи.
Цікавой те, що Верховний суд в постанові №750/8676/15-ц вказав на ту обставину; що ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи не дає підстави для встановлення факту наявності кровного споріднення. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст.146 ЦПК може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі в проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд управі постановити ухвалу про його примусовий привід.
Справи пов’язані з встановленням батьківства, які розглядаються в суді і можуть передбачати проведення генетичної експертизи, умовно можна поділити на дві групи:
- Справи про визнання батьківства (коли відомості про батька дитини записані зі слів матері відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України; позов чоловіка, який вважає себе батьком дитини до чоловіка, який записаний батьком).
- Справи про оспорювання батьківства (коли чоловік, якого записано батьком дитини вимагає виключити відомості про себе як батька).
Коли генетична експертиза не потрібна
Верховний суд у справі № 565/657/16-ц від 05.09.18р. опосередковано зазначив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ по справі, наданий сторонами у ході принципу змагальності. Отже, результат генетичної експертизи важливий доказ у спірних відносинах. Але якщо відносини матері та батька не є конфліктними але є проблема з документами – законом передбачені варіанти визнання батьківства у добровільному порядку.
Розглянемо коротко кожен з них:
- - Якщо мати дитини не перебуває в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини – батьківство може бути визнане за їх спільною заявою про визнання батьківства. Ця заява подається до органу реєстрації актів цивільного стану разом із медичним свідоцтвом про народження дитини та паспортами обох батьків. Дитині може бути присвоєне прізвище одного з батьків за їх згодою.
- - Якщо мати дитини не перебувала в зареєстрованому шлюбі на момент народження дитини і відомості про батька були внесені з її слів відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, то вона спільно з чоловіком, який вважає себе батьком має право звернутися до відділу реєстрації актів цивільного стану з спільною заявою про визнання батьківства. Визнавати батьківство за цією процедурою можна навіть відносно повнолітніх дітей, але починаючи з 6 років потрібна ще й письмова згода дитини. За наслідками визнання батьківства видається нове свідоцтво про народження дитини. Прізвище дитини за згодою батьків теж може бути змінене з материного на батькове.
- - Якщо мати дитини на момент її народження перебуває у зареєстрованому шлюбі, але біологічним батьком дитини є інший чоловік, який погоджується це визнати – реєстрація народження дитини можлива за спільною заявою чоловіка та дружини про невизнання чоловіка батьком дитини, а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства. В цьому разі до органу реєстрації актів цивільного стану одночасно мають з’явитися усі троє: мати, чоловік, з яким вона перебуває у шлюбі і чоловік, який є батьком дитини.
Отже, згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Проте, справи про визнання/оспорювання батьківства не можна віднести до формальних, оскільки вони мають сильну емоційну складову – прив’язаність батьків та дітей. Тому, щоб не експериментувати з почуттями дитини, не лишити глибоку душевну травму – в кожній ситуації потрібно довіритися кваліфікованому спеціалісту (адвокату по сімейним справам). Він проаналізує конкретну ситуацію, вибере найкращий варіант захисту прав, підготує необхідні документи, візьме на себе усю бюрократичну процедуру.
Грамотно и профессионально, по-деловому, без пиара и заносчивости, компетентно и индивидуально. Юридические услуги и результат.
...
