Профессионализм и компетентность
Гарбуз як піар для кандидата
Він чомусь упевнений, що городництво — найголовніше заняття всіх без винятку місцевих жителів. І вірить, що розповсюдження народним методом «під кожні двері» друкованої самвидавівської продукції з численними портретами представника потужного і переважно тіньового будівельного бізнесу столиці поряд із «Календарем городника» додасть балів іміджеві цього «народного представника».
Та, здається, прорахувся наш кандидат із темою «Кожному киянинові — по лопаті». Не додивився, мабуть, що кілька вузеньких вулиць уздовж залізничних колій тутешнього приватного сектору з дрібними, як заячий скік, присадибними мікроділяночками погоди в середовищі місцевого електорату не роблять.
З рекомендованими для посадки овочами столичні іміджмейкери теж не вгадали. Де вже їм знати, що посаджений деінде навіть один гарбуз, розпочавши збирання своєї родини, накриє тінистим листям одразу кілька таких маленьких діляночок разом з невеликими хатинками (а таке житло післявоєнних переселенців ще подекуди тут трапляється), і тоді сорому та й галасу від сусідів не уникнути. Хіба що задля сусідського примирення доведеться скористатися безцінними порадами цієї ж передвиборної агітки, дружно вийти саме 29 травня на садово-городні роботи, посадити живопліт та чагарники і заодно (знов-таки, взявши до уваги слушну кандидатсько-газетну рекомендацію) швиденько приготувати з підручних харчів та з’їсти разом «печеню по-римськи».
І було б смішно, коли б не так сумно. Що не день у поштових скриньках, а то й під дверима зі сторінок різнокаліберних газет і листівок на нас чатують всюдисущі претенденти на депутатський мандат. Безцеремонно втручаються в наше приватне життя, волаючи з плакатів і білбордів: «Любимо ваш район більше, ніж рідну неньку!» Та всі ми зрештою переконуємось: любов ця дешева, як мідний гріш.
Один такий молодець сфотографувався серед зелених дубів, а примостив свій портрет на території вже доживаючого свої останні дні заводу реле та автоматики. Дарма що тлом для цієї «картини маслом» служить суцільна забудова зі скла і бетону, довкруги ні деревця, ні кущика. Та ім’ярек жартома чи саркастично обіцяє нам… перетворити район на зелений сад.
Без царя в голові був і автор поширеного українськими теренами, зокрема і в столиці, вітання зі святом Восьмого березня, де замість притаманних цьому часу вербових котиків чи підсніжників буяли гігантські конвалії. Адже й дитина знає, що ніжна квітка ця зацвітає не раніше середини травня та й не піддається тепличній насильницькій «вигонці».
Останній піар-несмак — численні фотографії кандидатів і кандидаток з граблями посеред куп зів’ялого торішнього листя. От би міським комунальникам замислитися і з’ясувати: де це до середини квітня лежить стільки неприбраного восени сміття?
Довкілля і любов до нього — делікатні речі. Використовуючи їх в агітаційній роботі, варто хоча б замислитися над доцільністю такого кроку. І не вважати електорат таким собі суцільним невігласом, який проковтне все яскраве і недолуге.
Ще краще взагалі не тринькати гроші на оте людське посміховисько, а бодай заасфальтувати кілометр із розбитих і понівечених тротуарів чи завезти чистий пісок на дитячі майданчики. Згледітися на старенький як світ трамвай, що повзає аварійними рейками немов равлик-павлик — зі швидкістю шість км за годину (!?), і виділити якусь дещицю зі своїх статків на придбання гідного столиці транспорту на горезвісний 14 маршрут. Зрештою, вичистити озеро в парку, прибрати автівки з бульвару Лепсе чи хоча б трохи підрихтувати біля Медмістечка міст, що дихає на ладан.
Источник:
Грамотно и профессионально, по-деловому, без пиара и заносчивости, компетентно и индивидуально. Юридические услуги и результат.
...
