Профессионализм и компетентность
Українські «вуха, лапи, ніс» — найкращі
ЗМАГАННЯ
Абсолютними переможцями чергового чемпіонату світу серед кінологів-рятувальників стали співробітники МНС міста Ромни
Україна вперше приймала чемпіонат такого високого рангу. Позмагатися у благородному порятунку людей приїхали 15 команд із 11 країн світу — Аргентини, Південної Кореї, Нідерландів, Іспанії, Словенії… Німеччина була представлена аж трьома командами, Чехія та Україна — двома кожна. Всього змагалися 43 рятувальники і стільки само їхніх чотирилапих помічників.
Робота для справжніх собак і чоловиків. Фото Володимира КОВАЛЕНКА
Перед випробуванням — година цілковитої тиші
Протягом 5 днів невеличке село Гаї, що за якийсь десяток кілометрів від райцентру Ромни, де розташована кінологічна школа 2-го Спеціального центру МНС України, перетворилося на своєрідну Мекку. З міста до полігона додатково курсували маршрутки, і кожна з них була заповнена. Автор цих нотаток разом із фотокореспондентом насилу втиснулися до ранкової «Рути». А скільки вболівальників дісталися власним транспортом! Усім кортіло побачити, як працюють справжні собаки-рятувальники.
Змагання проходили в чотирьох категоріях, зокрема «робота за слідом», «пошук у техногенному завалі», «слід у лісі», «слухняність та спритність». Важко сказати, де було найцікавіше, тому глядачі мігрували від одного до іншого місця.
Одним із найскладніших етапів змагань був пошук людей під техногенними завалами. Уявіть ущент зруйновану кількаповерхову будівлю з арматурою, камінням, піском — усім, що залишається від споруди після землетрусу чи вибуху. Провідник і його пес мають протягом 30 хвилин знайти умовну жертву, яка замаскована на глибині від 2 до 5 метрів. Але перед тим, як вийти на змагальний етап, рятувальник і пес повинні були провести годину в окремому спеціальному наметі в цілковитій тиші, аби психологічно налаштуватися на пошук.
…По завалу собаки бігали, мов заведені. Кидалися з одного місця на інше, стрибали через балки, розгрібали лапами пісок чи дрібне каміння. При цьому прислухалися до команд своїх господарів, бо порозуміння між ними судді враховували в першу чергу. Злагодженості заважали штучно створені перешкоди: ревіння сирени, гуркіт машин чи літака, людські голоси, голосна музика тощо. І якщо пес відволікався від основної роботи, то про перемогу можна було й не мріяти.
Вівчарка зі Словенії Бона так упріла від кіптяви і смороду, що шугонула із завалу до калюжі, швиденько втамувала спрагу, а затим шубовснула у воду. Кілька секунд полежала, потім схопилася і знову помчала до свого провідника.
Тим часом за умовами змагань такі вільності карали штрафними балами, і Бона та її наставник одержали низьку оцінку. Як сказав суддя, трапляється, що й пес встає не з тієї лапи, і змагальний день виявляється не його днем. Однак переважно учасники демонстрували унікальні можливості: собаки — винятковий нюх і наполегливість, а провідники подавали чіткі і тверді команди, що в перекладі на українську звучали як «люди», «пошук», «уперед».
На дошці втриматись непросто
Почерк фаворитів
Фаворитом нинішньої першості справедливо вважалися торішні світові чемпіони — команда Німеччини. І в Гаях її представники продемонстрували високий рівень. Впевнено виступили Денні Штюблінг зі своєю Локі, Олександр Берліх з лабрадором Лайлою.
Однак екстра-клас показали господарі змагань. Спершу Володимир Мартинчук із Бастером, а потім Володимир Францев з Чегеварою вибороли перші місця в категоріях «слід у лісі» та «пошук у техногенному завалі». А затим Валерій Гонзар з Ричардом стали третіми під час пошуку людини серед завалу.
У пошуку по 2-кілометровому сліду найвправнішими виявилися представники Чехії. Вокал Леус так натренував свою вівчарку, що та жодного разу не збилася з потрібного напрямку, хоч він змінювався 8 разів. У цьому їй допомогли стільки ж ідентифікаційних предметів — рукавичка, мильниця, зубна щітка, хусточка людини, яку треба було знайти.
А ось представники Росії не розраховували на високі місця. Як сказала Любов Петрушина з Москви, команда приїхала не так за перемогою, як просто взяти участь у престижних змаганнях, порівняти власні можливості з потенціалом кращих команд світу. Однак дебют виявився вдалим: Л. Петрушина посіла друге місце в категорії «пошук у лісі».
Члени команди Південної Кореї Лі Тай Вон і Парк Сун Тай залишилися задоволені вже самою участю в чемпіонаті, про який давно мріяли. Ще раз упевнилися, що мають достатній потенціал і його потрібно розвивати.
ПРЯМА МОВА
Детлех КЮН, віце-президент міжнародної організації рятувальних собак IRO:
— Україна, зокрема 2-й Спеццентр МНС України, продемонстрували найвищий клас. Усе продумано і передбачено до найменших дрібниць. Головне — маємо істотне зростання професійної майстерності насамперед провідників, а також їхніх помічників — собак. В Україні створена добра кінологічна школа, що дало змогу господарям вибороти світову першість.
Марсель ВЕРСТЕР, капітан команди Нідерландів:
— Наступного року наша країна прийматиме 19-й світовий чемпіонат кінологів-рятувальників. Україна високо підняла планку як цьогорічний господар змагань, тому нам доведеться багато попрацювати. Особисто я вже бував на світових змаганнях у Швейцарії, Бельгії, Франції, Хорватії, Австрії. Впевнився, що тут, у Гаях, мають школу кінологів світового рівня.
Вальтер ХОФМАН, головний суддя чемпіонату (Німеччина):
— До суддівської колегії входили представники різних країн: Японії, Чехії, Нідерландів тощо. Усі відзначили високу професійну майстерність учасників, і насамперед господарів змагань. Це означає, що в разі надзвичайних подій людство одержує значно вищі шанси на швидку допомогу від кінологів. Це — головний підсумок нинішнього чемпіонату.
Сергій БІЛЯЄВ, начальник 2-го Спеццентру швидкого реагування МНС України, полковник (м. Ромни):
Источник:
Грамотно и профессионально, по-деловому, без пиара и заносчивости, компетентно и индивидуально. Юридические услуги и результат.
...
