Про визначення місця проживання дитини разом із батьком

Приклад судової практики адвоката по визначенню місця проживання дитини разом із батьком

      До суду надійшла позовна заява від сімейного адвоката Світлани Приймак, яка діяла в інтересах свого клієнта, в межах виданої їй Довіреності на представництво інтересів у суді. В позовних вимогах представник позивач просила визначити місце проживання малолітнього з батьком за відповідною адресою, місцем проживання батька.

      Свої вимоги юрист обґрунтовував тим, що у сторін, які перебували у шлюбі, народився син ОСОБА_3. Як зазначає приватний юрист, через зраду відповідача шлюбні відносини між ними не склалися. Відповідач неодноразово їздила до Єгипту до свого нового чоловіка і при цьому брала сина. Відповідачка налаштовує сина проти позивача, забороняє батькові бачитися із сином, без дозволу батька забирає сина на кілька днів з дому для того, щоб відвідати родичів чи подруг, поїхати до Єгипту, незважаючи навіть на те, що ОСОБА_3 пропускає навчання у зв’язку з такими поїздками, як зазначено в позовній заяві. Коли позивач не надавав дозвіл на виїзд дитини з країни, відповідач влаштувала сварку перед дитиною. Для того, щоб не травмувати психіку людини, позивач весь час намагається приховати від сина дійсний стан стосунків між сторонами, але відповідач всіляко перешкоджає цьому. Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач змалечку привчає сина до того, що брехня та обман є нормою життя. Позивач цілком обґрунтовано вважає, що це призведе до неправильного сприйняття ОСОБА_3 та неправильного розуміння того, що є добре, що є погано. Позивач вважає, що подальше проживання малолітнього сина з ним найбільш повно буде відповідати його інтересам, оскільки він може надати дитині належні умови для виховання та розвитку. Зокрема позивач може забезпечити достатній рівень життя для дитини, син матиме окрему кімнату в квартирі, яка буде облаштована для нього. А тому позивач та його представник, юрист Світлана Приймак, вважають, що дитина повинна жити з позивачем, оскільки саме позивач забезпечить найкращим чином інтереси дитини.

      В свою чергу Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що з 2009 року фактично сім»я розпалась. Вони проживали в одній квартирі, але не підтримуючи сімейних стосунків. Відповідач пояснила, що розважальні заходи для дитини влаштовувала вона, якщо вона їх не організовувала, то дитина ніде не була. Коли сторони були вдома дитина гралась за комп’ютером. На природу вони не виїжджали. В той час, коли сторони проживали разом, повідомила відповідач, позивач займався з дитиною, а на даний час (коли проживають вони окремо) не займається. ОСОБА_3 на групі продовженого дня робить домашні завдання, виходять на прогулянку. На даний час відповідач сама робить з сином домашні завдання. Щодо витрат, відповідач пояснила, що в місяць вона сплачує 300,00 гривень кредит за квартиру, 150,00 доларів США кредит за паркінг, 500,00 грн. сплачує за навчання сина. Також відповідач повідомила, що вона отримує заробітну плату; квартиру, яка знаходиться на вул..Рейтарській передала в оренду та отримує додаткові кошти. Як пояснила відповідач: «Лікар завжди зуміє заробити кошти».

      Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що відповідач хороша мати, виконує свої батьківські обов’язки. Оскільки діючим національним законодавством не передбачено перевага когось одного із батьків у виконанні своїх батьківських обов’язків, а міжнародне законодавство, зокрема принцип 6 Декларації прав дитини передбачає, що малолітня дитина не може бути розлучена з матір’ю, тому представник вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.

      Представники Шевченківської та Голосіївської районної в м.Києві державних адміністрацій –органу опіки та піклування в судовому засіданні заявлені вимоги не підтримали та просили відмовити в їх задоволенні.

      Принципом 6 Декларації прав дитини передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку його особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинен, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученим з матір’ю.

      Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Саме це було доведено й адвокатом на судовому засіданні.

      Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

      Батьки (позивач та відповідач) не можуть досягнути домовленості щодо місця проживання дитини –сина ОСОБА_3. Не вдалося їм про це домовитися під час розгляду справи в суді.

      Частиною 1 статті 161 СК України визначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

      Незважаючи на складність даної категорії сімейних справ, міжнародну Конвенцію, а також те, що державні органи (органи опіки та піклування) до останнього не йшли на компроміс, юристу Світлані Приймак все ж таки вдалося переконати суд задовольнити рішенням позовні вимоги та залишити проживати дитину разом з люблячим батьком. Як зазначено у рішенні суду "Суд під час розгляду справи не знайшов законом передбачених підстав які б перешкоджали для того, щоб дитина проживала з батьком".