Профессионализм и компетентность
Право власності на кредит під час розподілу майна
Автомобіль, куплений в кредит, вважається особистою власністю покупця, якщо договір купівлі-продажу був укладений до весілля.
Ян вважав себе досить успішною людиною. І то правда: у свої двадцять п'ять він досяг набагато більшого, ніж безліч його однолітків. У нього є власна квартира (отримав у спадок від бабусі), престижна робота, хороша зарплата. Звичайно, по Мальдівах кататися не виходить, та йому цього й не потрібно. Зате нещодавно взяв в кредит автомобіль і тепер роз'їжджає на новенькій «Ауді». Звичайно, виплачувати позику доведеться кілька років - але якщо його підвищать, то можна буде розстатися з боргами швидше да й скористатись послугами сімейного юриста можна буде. Втім, це не настільки важливо: адже його Оленька погодилася узаконити їхні стосунки!
Минуло п'ять років. Чи міг той юнак подумати, що його положення настільки різко зміниться? Майбутнє, що здавалося певним і зрозумілим, перетворилося на сумну дійсність. По-перше, Яна не підвищили. Більше того, звільнили - це сталося приблизно через рік після весілля. Зі злості і горя молода людина напилась в найближчому барі і в такому стані сіла за кермо. Чи потрібно говорити, що по дорозі додому він потрапив в аварію? Машина, на щастя, постраждала не дуже сильно. Чого не скажеш про водія - серйозна травма хребта практично не давала йому ходити. На лікування і ремонт автомобіля пішли всі заощадження. Далі кредит виплачувала Оля зі своєї зарплати.
Але це ще нічого, таке можна пережити. Справжнім ударом для Яна стала звістка про те, що Оля покохала іншого і вимагає розлучення. До всього іншого вона претендує на половину автомобіля. Вимога, з одного боку, обурлива - той був куплений до весілля і на кошти Яна. З іншого боку, цілком логічне: майже всі виплати здійснювалися з сімейного бюджету.
Що робити Яну? Чи права Ольга у своїх вимогах? Яка позиція законодавства? Чи може Ян якось зберегти авто за собою?
Щоб відповісти на ці питання, потрібно більш детально розглянути діючі на даний момент закони.
Якщо звернутися до Сімейного Кодексу України, то правим у цій ситуації виглядає Ян. Справа в тому, що 57 стаття зазначеного Кодексу дає визначення особистомута спільно придбаному майну. Особистим вважається будь-яке майно, придбане до шлюбу. Особисте майно не підлягає поділу. Ніяких уточнень з приводу майна, придбаного в кредит, не дається. Тобто автомобіль, куплений в кредит до шлюбу, повинен бути визнаний особистим майном Яна і залишитися за ним. Але це тільки один бік справи. Розглянемо ситуацію з іншого ракурсу. Так, з'ясуємо, які зобов'язання покладає кредит на свого одержувача.
Очевидно, що жоден банк не видасть великий кредит без застави. Заставою може бути нерухомість, інші цінності - аби застава покривала вартість кредиту. Нерідко запорукою стає саме куплене в заставу майно. По суті, застава є забезпеченням позики, тобто додатковою гарантією того, що позичальник виплатить суму кредиту. Якщо позичальник виявиться недобросовісним і відмовиться проводити виплати по кредиту, то кредитор має право продати заставлене майно. Виручені кошти підуть на оплату кредиту. Залишки будуть повернуті власникові майна. Інший порядок дій можливий тільки в спеціально обумовлених законом випадках. Тим, хто хотів би з'ясувати все більш детально, можна порадити звернутися до Цивільного Кодексу, статті 49.
Майно, придбане в кредит, може стати заставою за кредитом
Як вже було сказано, майно, придбане в кредит, може стати заставою за кредитом. У такій ситуації власник виявляється обмежений у своїх правах. Згадаймо: право власності передбачає, що власник може вільно розпоряджатися зазначеним майном. Він може самостійно визначати порядок користування своїм майном, може його здавати в оренду, продавати, дарувати і так далі. Однак, якщо майно закладено, то серед пунктів кредитного договору буде умова про неможливість здійснювати такі дії. У деяких випадках продати або подарувати закладений автомобіль взагалі не можна, в деяких - на подібні дії потрібна згода банку. Виходить, що позичальник лише формально є власником автомобіля. Повноправним господарем він стане тільки після того, як завершить виплачувати кредит. Лише після погашення кредиту з заставного майна знімається обтяження.
Виникає питання: а чи має в такому випадку власник майна, придбаного в кредит, права власності на нього? Або ж отримає його лише по закінченні виплат? Питання не пусте: якщо вірно друге, то Ольга має повне право вимагати половину вартості автомобіля: виплати по кредиту були завершені вже в шлюбі. Тому спробуємо знайти відповідь вже скориставшись допомогою юриста.
Придбати право власності до шлюбу
Отже, повернемося до визначення особистого майна. Закон говорить, що це майно, придбане до шлюбу. При цьому поняття «придбання майна» не визначається ні в одному нормативному документі. Тобто закон не пояснює, що означає придбати майно. Зате є визначення поняттю «придбання права власності». Виходить, що придбати майно означає отримати право власності на нього.
Право власності може бути придбано будь-яким способом, що не суперечить закону. Найчастіше воно набувається в результаті операції купівлі-продажу. Підставою для набуття права власності може бути успадкування або прийняття в дар якогось майна. Виникнення права власності також регулюється законодавством.
У даному випадку Ян уклав з попереднім власником автомобіля (автосалоном) договір купівлі-продажу. Здавалося б, в момент укладання угоди право власності на машину було Яном придбано. Чи справді це так? Чи справді право власності виникло в момент укладання угоди? Відповідь можна отримати в 334 статті Цивільного Кодексу. Виявляється, якщо було укладено договір купівлі-продажу, то право власності у нового власника виникає не в момент укладання договору, а в момент передачі майна від колишнього власника новому. Процес здійснення передачі залежить від об'єкта договору купівлі-продажу, обставин угоди, умов договору і ще безлічі чинників.
Здавалося б, автомобіль був переданий салоном Яну: той отримав ключі і всі документи на машину. Однак, задумайтеся: хіба продавець передає покупцеві річ, не отримавши оплату товару? Жоден розсудливий продавець так не зробить. Раз ключі та документи були отримані, значить сума, рівна вартості автомобіля, була отримана салоном. Але хто ж її переказав на рахунок? У Яна коштів недостатньо. Значить, ці кошти були передані банком, з яким Ян уклав договір кредитування. Зазначений договір є самостійним, він не пов'язаний з вихідним договором купівлі-продажу.
Зверніть увагу: Ян уклав два абсолютно різних договори з двома різними юридичними особами. У нього було недостатньо коштів і він зайняв їх у банку. Зайнятими грошима він розплатився з салоном. Таким чином, він виконав усі свої зобов'язання за договором купівлі-продажу і на повній підставі став власником автомобіля. Тепер він повинен повернути гроші банку - але це, як кажуть, зовсім інша історія.
Цікавий, до речі, момент. Серед юридично неписьменних громадян побутує думка, ніби договір купівлі-продажу за умови покупки в кредит чимось відрізняється від договору купівлі-продажу за умови, що повна сума відразу передається продавцеві. Насправді, ніяких відмінностей немає - та й не може бути, законодавство таких вольностей не передбачає. Так що всі обов'язки і права сторін договору купівлі-продажу зберігаються незалежно від того, яким чином покупець отримав кошти на покупку. Так що за законом, відразу після оплати автомобіля, Ян став його повноправним власником.
«Яким же повноправним» - скажете ви, - «якщо ні продати, ні подарувати машину Ян не може до закінчення виплат по кредиту?» Це так, проте ця обставина не означає, що Ян не отримав право власності на машину. Це означає лише, що авто використовується в якості застави і на нього (виключно з метою контролю та захисту прав кредитора) було накладено обтяження.
Отже, що ж виходить?
Спершу Ян уклав договір купівлі-продажу автомобіля з салоном. Потім, зважаючи на брак коштів, звернувся в банк і уклав договір кредитування. За умовами цього договору він отримав кошти, яких бракує і розплатився з автосалоном. Так як умови договору купівлі-продажу були виконані, він став повноправним власником автомобіля. Після цього він надав автомобіль банку в якості забезпечення кредиту. На автомобіль було накладено обтяження - сам Ян виявився дещо обмежений у правах на власність. Однак це не означає, що право власності не було отримано: Ян став власником автомобіля відразу ж, як отримав ключі від нього. Навіть, якщо йому доводиться повертати гроші банку, це все одно не означає, що право власності відкладено або фіктивно.
До речі, можна звернути увагу і на визначення застави. В якості застави може бути надано будь-яке цінне майно. Заставодавцем може бути будь-яка дієздатна особа. У деяких випадках їм може бути, навіть, не сам боржник, а, приміром, його поручитель. Важливим моментом є те, що в заставу він може надати тільки те майно, яке є його особистою власністю, або майно, на яке особі були передані право користування майна і право передачі майна в заставу. Це цілком логічно: неможливо віддати в заставу річ, якщо вона тобі не належить. Раз банк прийняв автомобіль в якості застави, значить вважав Яна його власником. Навіть, з цієї точки зору стає ясно, що право власності на машину було до того часу отримано Яном.
Таким чином, домагання Ольги не мають під собою підстав: машина була придбана до весілля і є особистою власністю Яна. Звичайно, виплати по кредиту здійснювалися із загального бюджету - а часом з гаманця самої Олі. У такій ситуації вона може вимагати компенсацію за витрачені кошти (та й то не в повному обсязі), але не більше того. Автомобіль після розлучення залишиться за Яном.
