Профессионализм и компетентность
Спадкування після особи, яка не була родичем
Власник майна має право розпоряджатися ним як протягом свого життя, так і на випадок смерті, залишивши заповіт. На той випадок, коли заповіту немає законодавець встановив принцип черговості спадкування. В основу цього принципу закладено припущення про те, що спадкодавець волів би залишити своє майно найближчим родичам. Кожна черга – це визначене коло осіб, залежно від ступеня спорідненості або участі в житті спадкодавця.
Законом встановлено п’ять черг спадкування, які враховують усіх родичів до шостого ступеня споріднення включно. Але, крім родичів визначено й коло інших осіб, які за наявності сукупних підстав можуть претендувати на отримання спадку.
До таких осіб належать:
- особи, які на час відкриття спадщини, проживали з спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років (четверта черга);
- утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї (п’ята черга).
Спадкування особами, які проживали з спадкодавцем однією сім’єю
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи спір про право на спадщину осіб, які претендують на неї в четвертій черзі необхідно врахувати положення статті 3 Сімейного кодексу України, в якій визначено коло осіб, які складають сім’ю. Сім’я – це особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Підставами для створення сім’ї може бути шлюб, кровне споріднення, усиновлення або інші підстави, які не суперечать закону чи моральним засадам суспільства.
Найчастіше, права спадкоємця четвертої черги заявляє особа з якою спадкодавець проживав у цивільному шлюбі. Але таке право можуть мати й інші особи, такі як вітчим, мачуха, зведені брат і сестра, свояки (теща, тесть, свекор, свекруха), тощо. Наявність споріднення ролі не грає. Важливим є наявність п’ятирічного терміну проживання однією сім’єю, який має виповнитися на момент відкриття спадщини.
Так, падчерка подала позов до суду про встановлення факту проживання однією сім'єю з мачухою та визнання права на спадок. Позовну заяву мотивувала тим, що вона разом з батьком з 2003 року проживала однією сім'єю із спадкодавцем (мачухою) у належній їй квартирі. Вони вели спільний бюджет та побут, облаштовували умови проживання, разом відпочивали. Мачуха померла, і право на квартиру успадкував спадкоємець п’ятої черги. Позивач вказує на те, що оскільки вона проживала разом з мачухою на момент смерті, то фактично прийняла спадщину, тому в суді просить визнати факт проживання однією сім'єю та право власності на спірну квартиру.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Це рішення залишено без змін в апеляції та касації.
Суди прийшли до висновку, що відносини падчерки із мачухою не носили характеру сімейних, а проявлялися у відвідуваннях, спілкуванні та не були пов'язані зі спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків. Крім того, судами встановлено, що протягом заявленого спільного проживання позивач вийшла заміж, в неї народилася дитина, вона мала зареєстроване місце проживання за іншою адресою (справа №554/14633/15-ц).
Якщо особа проживала однією сім’єю з спадкодавцем як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, але при цьому перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі – то така особа не може входити до четвертої черги спадкування за законом.
Спадкування утриманцями, які не були членами сім’ї спадкодавця
Утриманцями вважаються неповнолітня особа або особа, яка досягла пенсійного віку, інваліди І-ІІІ групи. Ці особи можуть отримати право на спадкування в п’ятій черзі в разі, якщо допомога, яку їм надав спадкодавець за життя була для них єдиним або основним джерелом існування і носила систематичний характер протягом не менш як п’яти років на момент відкриття спадщини.
Ступінь споріднення між спадкодавцем і утриманцем не має значення , це може бути стороння особа. Також не важливо за яких підстав особа надавала утримання: за законом чи з доброї волі.
Так, Сімейним кодексом встановлені випадки коли право на утримання отримує колишній з подружжя. Тому у випадку, якщо спадкодавець надавав матеріальну допомогу не менше п’яти років колишньому з подружжя і ця допомога була основним чи переважним засобом існування, то ця особа може претендувати на визнання його утриманцем і спадкоємцем п’ятої черги за законом. Факт відсутності чи наявності спільного проживання не має значення для визнання утриманцем. Але якщо утриманець був членом сім’ї спадкодавця, то він має право спадкувати не в п’ятій, а в четвертій черзі спадкоємців.
Факт перебування особи на утриманні підлягає встановленню у судовому порядку.
Так, жінка звернулася до суду з позовом про визнання її такою, що перебувала на утриманні, визнання права власності в порядку спадкування. Позов мотивувала тим, що вона є одинокою людиною, в шлюб не вступала, мала рідну сестру, яка перебувала у шлюбі з спадкодавцем. Вказувала, що, оскільки вона проживала одиноко, отримувала невелику пенсію, фактично її утримувала родина сестри. Сестра померла раніше. Чоловік сестри продовжував утримувати позивача. Після його смерті відкрилася спадщина, на спадкування якої претендує позивач як спадкоємець п’ятої черги.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Таке рішення мотивовано тим, що позивач не довела належними і допустимими доказами обставин про те, що матеріальна допомога, яку спадкодавець надавав їй, була для неї єдиним або основним засобом до існування. Апеляційний та касаційний суд залишили рішення суду першої інстанції без змін. Суди встановили, що розмір доходу спадкодавця та позивача був співмірним, тому спадкодавець не міг значною мірою забезпечувати позивача (справа №543/15/15-ц).
Отже, особи, які не перебувають у родинних стосунках з спадкодавцем теж можуть стати спадкоємцями. Для цього законодавець встановив необхідність існування достатніх сукупних вимог. Для доведення їх існування, потенційному спадкоємцю необхідно звертатися до суду. Результат вирішення справи в першу чергу залежить від точності формулювання позовних вимог та достатньої доказової бази, що можливе за участі у справі кваліфікованого спеціаліста в галузі права.
