Профессионализм и компетентность
Сімейний кодекс України
КОДЕКСИ УКРАЇНИ
потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня
розвитку, що може її висловити.
Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного
типу з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона
перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу
опіки та піклування, про що складається відповідний документ.
3. Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку
сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження
навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі
I-IV рівнів акредитації - до його закінчення.
4. За вихованцями дитячого будинку сімейного типу
зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а
також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які
вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу.
5. Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з
батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати
шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.
Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу
1. Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу
приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі
державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст
республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного
значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
2. Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення
про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового
договору укладається договір про організацію діяльності дитячого
будинку сімейного типу.
3. Орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку
сімейного типу, зобов'язаний контролювати виконання
батьками-вихователями своїх обов'язків щодо виховання та утримання
дітей.
4. Положення про дитячий будинок сімейного типу і типовий
договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
{
Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків 1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. 2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків 1. Баба і дід мають право на самозахист внуків. 2. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування 1. Права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. 2. Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. 3. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню. 4. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.
Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки 1. Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання 1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину-сироту або дитину,
Сторінка: [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51]
